Адреса: 44752, с. Зимне Володимир-Волинського р-ну Волинської області. Тел.: (03342) 2-16-16 Настоятелька – ігуменя Стефана (Бандура).
веб-сайт обителі: http://zymne.org/
Святогорський Успенський Зимненський ставропігійний монастир на Волині – один з найдревніших на Русі. Разом з київською Десятинною церквою, іншими святинями першохристиянського періоду нашої держави він є свідком славних діянь і подвигів хрестителя Русі рівноапостольного князя Володимира.
Стародавні волинські перекази свідчать, що у 1001 році Володимир Святославович збудував на високому березі р. Луги, неподалік від слов’янської кумирниці дулібів (східно-слов’янський союз племен, що жили в басейні Західного Бугу), два храми і зимовий княжий терем, від якого пішов топонім Зимне – назва місцевого села.
В Богородичну церкву монастиря князь Володимир подарував, велику святиню – сімейний образ Божої Матері, яким його благословив на шлюб (у 988 році) з грецькою царівною Анною Константинопольський патріарх Микола II Хрисоверг. Згодом ця ікона прославилася чудотвореннями і зараз є головною святинею обителі
Першу згадку про Зимненську обитель знаходимо в “Житії Феодосія Печерського” (ХІ ст.) -тут помер перший Ігумен Києво-Печерської лаври прп. Варлаам, що повертався з Царгорода.
Печери у Зимненській обителі свідчать про спорідненість Києво-Печерського і Зимненського монастирів тому, що за своєю структурою вони близькі до печер Київської Лаври. Храм Святогорського монастиря був освячений, як і в лаврі, на честь Успіння Пресвятої Богородиці.
У 1090-1094 роках в монастирі була резиденція першого Володимирського єпископа св. Стефана. Тут також спочив “вь пещере преставися” і святитель Володимир-Волинський Амфілохій.
У 1682 році монастир захопили уніати і він перестав бути центром православного церковного життя Володимирщини.
У 1790 році обитель була розгромлена і закрита.
У 1892 році на Святій Горі відродилося чернече життя. З Корецького монастиря сюди приїхало 10 інокинь, а 10 липня 1894 року відбулося освячення обителі.
Пройшли роки. І знову лихоліття торкнулося цього святого місця. Під час Першої світової війни у храм влучили три снаряди, але небесна Покровителька монастиря Пресвята Богородиця явила чудо – снаряди не розірвалися, а залишилися в стіні, не пошкодивши храм. Сестер евакуювали в Житомир. На щастя вдалося врятувати дорогоцінну святиню – Зимненську чудотворну ікону Божої Матері.
У 1920 році монастир знову почав функціонувати, а в 1939 році він був знову закритий.
У 1941 році інокині знову повернулися в обитель, а в 1946 році монастир був знову закритий, лише у невеличкій Свято-Троїцькій церкві жеврів вогник молитви.
В червні 1991 р. в Зимно прибули з Корецького монастиря перші насельниці: монахиня Стефана та інокиня Галина. Знову, як і сто років тому, відродження святині випало на долю корецьких черниць.
14 березня 1992 р. рішенням Синоду настоятельку монахиню Стефану було возведено в сан ігумені.
В перші роки сестрам було особливо нелегко. Молитовний подвиг і невтомна виснажлива праця стали їх щоденним послухом. Великою духовною підтримкою для насельниць було перенесення 14 травня 1993 р. з Почаївського скиту до монастиря ковчегу з святими мощами первомученика архідиякона Стефана і преподобного Арсенія Печерського Трудолюбивого. А через рік у Зимно завітала принесена хресним ходом велика всеправославна святиня – Почаївська чудотворна ікона Пресвятої Богородиці. Це було знаменням милості Цариці Небесної.
24 вересня 1995 р. в обатель повернулася чудотворна Зимненська ікона Богоматері. За свідченням очевидців-паломників, напередодні цієї одії сталося чудо: опівночі від Троїцької церкви до небес спалахнув вогненний стовп, а з храму залунала Херувимська пісня. Група паломників, подумавши, що почалося богослужіння, поспішила до Троїцької церкви, але двері її були зачинені. Напередодні свята, 23 вересня, під час хресного ходу з Зимненським образом Богоматері одержала зцілення від сліпоти жителька с, Зимно. Так потекла ріка благодатних чудес і зцілень від Покровительки монастиря через Її чудотворну ікону.
В травні 1996 року Священний Синод Української Православної Церкви надав обителі статус ставропігії. Його Блаженство Блаженніший Володимир, Митрополит Київський і всієї України, відтоді безпосередньо здійснює архіпастирське керівництво над Зимненською обителлю. Він часто відвідує Святу Гору і очолює богослужіння в обителі.
Сьогодні обитель свято виконує велику місію служіння Христу і Його Церкві, є могутньою твердинею православ’я на західних рубежах нашої Вітчизни, взірцем високого подвижницького життя, спасительним дороговказом до Царства Небесного. Разом із славетною Київською Лаврою Свята Гора є новою Гефсиманією нашої землі – благодатним домом Пресвятої Богородиці.