Спорудив його житель Дубечного Старовижівського району Арсеній Коваль

Православну людину все життя супроводжує хрест. При народженні над нею звершується Таїнство Хрещення, під час якого, так вже повелося в нашого народі, хрещені батьки дарують немовляті натільного хрестика. І під час завершення земного життя покійникові також дають в руки хреста. Хрест після розп’яття Іісуса Христа став знаряддям нашого спасіння. Ось вже більше двох тисяч літ ми поклоняємося йому: під час богослужінь і домашніх молитов, ми кладемо на чоло хреста, коли проходимо біля православних святинь, ми встановлюємо хреста на місці будівництва храмів, хрестом освячуємо спорудження осель, встановлюємо його у містах і селах. Особливо шанують придорожні хрести-обереги сільські жителі.

Хоча сьогодні бачимо зовсім іншу картину – наші автомагістралі «всіяні» маленькими хрестами, прикрашеними штучними квітами чи вінками. Це місця дорожньо-транспортних пригод, де згасло чиєсь життя. Та навіть ці хрести є певною засторогою водіям – дивись хтось і пригальмує авто. Адже статистика сьогодні приголомшує: щороку Україна втрачає на своїх шляхах через ДТП аж шість тисяч громадян.

Є й інші хрести – ті, які встановлюють православні у своїх селах. Ось і на свято Василія Великого у Лютці (село у липні 2008 року офіційно відсвяткувало 220-річчя першої писемної згадки та в цей же день єпископом Никодимом було освячено храм на честь Казанської ікони Божої Матері) знову зібралося чимало люду. Хоч і щедро з неба сипало снігом, але це не завадило на роздоріжжі, що веде у сусіднє село Краску Ратнівського району, встановити та освятити хрест. Спорудив його житель Дубечного Старовижівського району Арсеній Коваль.

– Це вже шостий мій хрест. Будував хати, а тепер от, хрест, - сказав знаний майстер. - Чотири встановили в Дубечному, а оце другий – у Лютці.

До речі, за свою роботу Арсеній Коваль грошей не бере, каже, що трудиться на славу Божу.

Тож нехай ось такі придорожні хрести-обереги бережуть нас від бід, нехай ними «розсікаються» природні стихії. Звісно, якщо буде при цьому ще й щира молитва та життя у Христі.

Старовижівське благочиння