У свято Хрещення Господнього на Ратнівщині приблизно скрізь було десять, а то й більше градусів морозу. Проте у Залісах, Ратнівського благочиння, настоятель місцевого храму отець Валентин організував на ставку купання. Бо вода на Хрещення Господнє – незвичайна. І хоча подивитися на дійство, яке в селі проводилося вперше, прийшло майже чотириста людей, і навіть із Заболоття, то приблизно сотня з них відважилася зайти у холодну воду. До ставка з’їхалися і зійшлися, зупиняли свої автомобілі зацікавлені водії. Бо видовище справді було неймовірним.
– Купання у день святого Хрещення, – пояснює батюшка, – це не канонічне правило, а просто традиція, яка прийшла до нас під час хрещення Русі у 988 році. Таке велике освячення води відбувається тільки один раз на рік саме у цей день. Так як Господь Своїм хрещенням освятив води Іордану, так і тепер благодать Божа сходить таким чином.
Ідея організувати купання у Залісах отцю Валентину прийшла не просто так. Він неодноразово під час навчання у Києві був присутній у це свято на Дніпрі, і бачив, як у такі морози там купалися священики із своїми прихожанами. Розповідає, що бачив у очах людей не просто тілесну радість, а духовне піднесення. Також батюшка не один раз купався у джерелі праведної Анни. І цього дня двадцятитрирічний священик тепер уже із своїми прихожанами вирішили випробувати не тільки свою сміливість і подолати страх перед холодною водою, а й показати свою віру. У Святому Письмі написано: «По вірі можливо все». Отець Валентин вважає: якщо заходити у таку воду з вірою, то можна отримати зцілення і душі, і тіла.
На ставку заздалегідь прорубали величезну ополонку у вигляді хреста, контури якого розфарбували червоним буряковим соком. Батюшка помолився, тричі занурив у воду хрест і перший пішов купатися. А за ним інші – чоловіки, жінки, дівчата, хлопці, навіть діти і жінки похилого віку. Дехто аж тричі занурювався, а двоє заходили у воду двічі. Цифрова камера зафіксувала сімдесят дві людини. Але, коли більшість людей уже розійшлася, бо на вулиці було холодно навіть стояти, знайшлося ще більше двадцяти сміливих. Дехто купався цілими сім’ями, одні заздалегідь брали рушники, а інші вирішували купатися просто на місці. Чимало людей ставали навколішки і вмивалися водою.
Біля ставка заздалегідь поставили вагончик, у якому усі, хто хотів, могли переодягтися – там було сухо і тепло. А батюшка пригощав усіх гарячим чаєм.
У Залісах отець Валентин тільки півтора року, але разом з матушкою Тетяною встигли завоювати прихильність і повагу у односельчан. Вони – великого серця люди, невгамовні організатори і працелюби. Найбільшою перлинкою села батюшка вважає дитячий хор, який, коли співає, як кажуть люди, змушує щеміти серце. Отець і матушка постійно ходять з дітьми на природу, грають з ними у найрізноманітніші ігри, були на фестивалі в Луцьку, їздять на екскурсії у святі місця. І діти тягнуться до них, тягнуться до віри, до церкви, до Бога.
І от саме через свою доброту душевну отцеві Валентину вдалося організувати 19 січня таке неймовірне дійство. А потім він освячував будинки своїх односельчан. І у кожній хаті його чекали, на столах поклавши записки за здоров’я.

Прот. Петро Макарук за матеріалами Віки Абрамович