На мальовничому березі озера Світязь, розквітає немов квітка, чоловічий монастир. Він виростає і лине в небо, біля древнього Петропавлівського храму, немов закликає на молитву своєю величчю і красою. Гості села, приїжджаючи відпочити на березі найбільшого озера України, побачивши цей прекрасний монастир, який, ніби перлина піднята з глибини озера, відчувають в душі тепло молитви. Стараннями ігумена Арсенія, братією і прихожанами храму, монастир з року в рік розквітає, як тюльпан навесні (колись на місці монастиря знаходилось тюльпанове поле http://sh-orthodox.org.ua/monastur_zasnyvanja.html)
Зимою озеро не менш мальовниче, лід і сніг, які покривають його, приборкують бурхливі хвилі і воно спокійне, ніби заснуло під товщиною льоду. В селі і на березі озера немає відпочиваючих, і зимою, немов все завмирає. Але не завмирає молитва в монастирі і ллється теплим потоком в небо, хоч і покрито все снігом і мороз не вщухає.
20 січня, на собор Іоанна Предтечі, до Петропавлівського храму на молитву зібрались духовенство, гості і прихожани с. Світязь. На свято був запрошений владика Никодим, який прибув на літургію. Храм був переповнений прихожанами і паломниками, які очікували прибуття владики. Хоч не одноразово єпископ Никодим молився у Петропавлівському храмі, але цей приїзд був особливий. Він привіз радісну звістку, не тільки для ігумена Арсенія, але і для багатьох прихожан і братії монастиря. Під час Божественної Літургії ігумену Арсенію було присвоєно сан архімандрита. Довгим було очікування настоятелем монастиря цього сану, багато старань і сил було затрачено для будівництва монастиря і розвитку парафії. Звичайно, ігумен Арсеній старався і трудився не заради земної нагороди, найкраща нагорода це від Бога, але і сан архімандрита – це привід для ще більшого натхнення у земних трудах.
На Богослужінні також були нагородженні священики Шацького благочиння: прот. Петро Границький, настоятель Аннівського храму с. Мельники – хрестом з прикрасами; ієрей Олександр Миронов, настоятель Різдво-Богородичного храму с. Забужжя – протоієрейством; ієрей Володимир, настоятель Свято-Духівського храму – камилавкою.
У храмі переповненому людьми було тепло від молитви, яка лилась з уст вірян. Чудовий оформлений вертеп, який розташований на середині храму, нагадував вірним, про свято Різдва, про народження Богонемовляти, немов повертаючи нас у сиву давнину до волхвів, пастушків і стаєнки, в якій народився Ісусик.
Після читання євангелія єпископ Никодим звернувся до вірян з проповіддю. Владика розповів про подвиг Іоанна, піст і його проповіді на річці Йордан, і про те, як він став першим Новозавітним мучеником.
По завершенню Літургії був відслужений молебень, після якого владика привітав всіх з святом, також архімандрита Арсенія з такою високою нагородою і тих священиків Шацького благочиння, які отримали нагороди. Згадував владика і той час, як починався будуватись корпус монастиря, і як не легко будувати з нуля, який це великий труд, також згадував і про постриг намісника. І ще багато теплих слів почули віряни з уст єпископа. Архімандрит Арсеній подякував владиці за його візит до монастиря, не дивлячись на великий мороз за стінами храму, але тепло молитви зігрівало всіх присутніх у храмі. Також розповів про переживання і хвилювання перед приїздом єпископа, і подякував владиці Никодиму за таку високу нагороду, яку він отримав з рук архіпастиря.
Також намісника монастиря привітали представники влади Шацького району, зокрема, голова районної ради Сахарук Ольга Петрівна.

Священик Олександр Кликоцюк
Джерело: Офіційний сайт Шацького благочиння